Тема:
"Ігрові форми навчання на уроках
англійської мови
у початковій школі
для розвитку мовленнєвих навичок та
вмінь"
ВСТУП
Тема
даної роботи "Ігрові форми навчання
на уроках англійської мови у початковій
школі для розвитку мовленнєвих навичок
та вмінь".Головною метою вивчення
іноземної мови є формування в учнів
комунікативної компетентності з
урахуванням комунікативних умінь,
сформованих на основі мовних знань і
навичок. У сучасних умовах особлива
увага приділяється навчанню англійської
мови школярів в початкових класах де
основним підходом до вивчення іноземної
мови є комунікативно-ігровий метод
навчання. Гра-це один з найдавніших, до
тепер актуальних методів навчання. Вони
можуть бути мотиваційними та складними,тому
що вивчення мови потребує значних
зусиль. Ігри заохочують учнів спілкуватися,
співпрацювати, бути креативними та
спонтанними. Ігри також заохочують
учнів дотримуватися інтересу до роботи
на уроці. Добре підібрані та розроблені
ігри є безцінними, оскільки вони дають
змогу молодшим школярам зробити перерву
від рутинної роботи у класі і в той же
час дозволяють учням практикувати
володіння мовою в різних навичках:
говорінні,читанні, письмі та аудіюванні.
Зняття психологічної напруги, на думку
психологів і педагогів, є одним із
найважливіших чинників гармонійного
розвитку дитини : психічного, фізичного,
духовного. Гра, як відомо, є провідною
формою діяльності дитини в молодшому
шкільному віці. Не секрет, що багато
видатних педагогів справедливо звертали
увагу на ефективність використання
ігор у процесі навчання. І це зрозуміло.
У грі проявляються здібності будь-якої
людини, особливо дитини.
Дана
тема є надзвичайно важливою для глибокого
її вивчення і практичного застосування
в школах.
Актуальність цього
питання на сучасному етапі є очевидною,
а з урахуванням концепції навчанню
іноземних мов у початковій загальній
освіти та нових віянь в системі
освіти, дають простір викладачам для
новаторства і впровадження в життя
власних неоднорідних ідей і рішень. І
саме гра, як найбільш не стиснута
умовностями і різного роду рамками
знайшла навчання, як і дитяча аудиторія,
на яку вона розрахована, найбільш
прийнятна, для застосування її в молодших
класах, тому що саме тут і існує необмежені
можливості для реалізації творчого
потенціалу як викладача, так і учнів.
Об'єктом
дослідження даної роботи є навчальний
процес з іноземної мови в молодших
класах, а предметом дослідження - методика
використання гри на уроках іноземної
мови.
Мета даної
роботи полягає у висвітленні питання
про значення дидактичних ігор та їх
використання у молодших класах
на уроках англійської мови.
Для
реалізації даної мети необхідно вирішити
такі завдання:
-
зясувати, яке місце посідає гра у навчальному процесі;
-
дати визначення поняттю гра і розглянути різні види класифікацій ігор;
-
з’ясувати основні вимоги та функції гри.
Структура
і обсяг роботи. Робота загальним
обсягом 20 сторінок. Складається зі
вступу, двох розділів, висновків, списку
використаної літератури,додатків.
У Вступі обґрунтовується
вибір даної теми, визначається актуальність
її дослідження, а також ставляться мета
і завдання даної курсової роботи,
розглядається її структура.
У
першому розділі «Ігрові форми
навчання на уроках англійської мови у
початковій школі для розвитку мовленнєвих
навичок та вмінь» розглядається
поняття гри, її ролі в педагогічному
процесі і функції ігрової діяльності,
а також проблема індивідуально-психологічних
особливостей дітей молодшого шкільного
віку.
Другий
розділ «Методика організації та
проведення ігор на уроці іноземної мови
в молодших класах» присвячений
безпосередньо вимогам, що пред'являються
до сучасних ігор і різні підходи до
класифікацій ігор. У другому розділі
обґрунтовується використання ігрових
методик на різних етапах уроках.
У
висновку аналізуються і узагальнюються
результати отримані в ході досліджень
з даної теми, підводяться підсумки і
робляться висновки на основі отриманих
результатів.
РОЗДІЛ I
ІГРОВІ
ФОРМИ НАВЧАННЯ У РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ
НАВИЧОК ТА ВМІНЬ НА УРОКАХ АНГЛІЙСЬКОЇ
МОВИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ
-
1 Місце ігрової діяльності у педагогічному процесі.
Про
навчальні можливості використання
ігрового методу відомо давно.
Багато
вчених, що займаються методикою навчання
іноземних мов, справедливо звертали
увагу на ефективність використання
ігрового методу. Це пояснюється тим, що
в грі проявляються особливо повно, а
часом і несподівано здібності будь-якої
людини, а дитини особливо. Й. Хейзінга
відзначав, що людська культура виникла
і розгортається як гра.
Однак хочеться відзначити, що використання гри
недостатньо добре
вивчено.
Адже саме гра може виконувати виняткову
роль посилення пізнавального інтересу,
полегшення складного процесу навчання,
створення умов для формування творчої
особистості учнів, а також вивести
професійну майстерність вчителя на
рівень сучасних технологій.
Психологічна
теорія діяльності в рамках поглядів
Л.С. Виготського та
А.Н.
Леонтьєва виділяє три основні види
людської діяльності: трудову, ігрову
та навчальну. Всі ці види тісно
взаємопов'язані між собою. Аналіз
психолого-педагогічної літератури з
теорії виникнення гри в цілому дозволяє
представити спектр її призначення для
розвитку і самореалізації учнів.
Німецький психолог К. Гросс називає гри
початковою школою поведінки. Для нього,
сенс їх саме в тому, щоб стати для учнів
школою життя. Гра - об'єктивно-первинна
стихійна школа, що надає дитині можливість
ознайомлення з традиціями поведінки
оточуючих її людей.
У
суспільній практиці останніх років в
науці поняття гри осмислюється
по-новому,
як громадська серйозна категорія.
Можливо, тому гри починають входити в
дидактику більш активно.
Слід
зазначити, що К.Д. Ушинський, Дж. Сіяли,
К. Бюллер розглядали
гру як
прояв уяви або фантазії, а А.І. Сікорський
і Дж. Дьюї пов'язували гру з розвитком
мислення. Підсумовуючи їх погляди, стає
ясно, що гра - це сплав певних здібностей,
які можна представити у такий спосіб:
сприйняття + пам'ять і мислення + уява.
Хочеться
навести як приклад відомий вислів К.Д.
Ушинського, який характеризує гру
наступним чином: "Дорослі можуть мати
тільки один вплив на гру, не руйнуючи в
ній характеру гри, а саме - доставлення
матеріалу для будівель, якими вже
самостійно займеться сама дитина".
[10, 460 с.]. Видатний педагог вказував, що
гра є « вільна діяльність дитини, бо
саме в її процесі формуються різноманітні
сторони людської душі, її розум, серце,
воля. Ігри виступають неабияким виховним
засобом, створеним людством».
Блискучий
дослідник гри Д.Б. Ельконін вказував,
що гра являється засобом розвитку
мотиваційної сфери, засобом пізнання,
спілкування, засобом розвитку розумових
здібностей та засобом розвитку довільної
поведінки. Гра визначає важливі перебудови
і формування нових якостей особи, саме
в грі діти засвоюють норми поведінки.
Гра вчить, змінює, виховує. Також
він вважає, що гра соціальна за своєю
природою і безпосередньому насиченню,
і спроектована на відображення світу
дорослих. Називаючи гру "арифметикою
соціальних відносин", Д.Б. Ельконін
трактує гру як діяльність, що виникає
на певному етапі, як одну з найважливіших
форм розвитку психічних функцій і
способів пізнання дитиною світу дорослих.
За
визначенням М.Ф. Строніна, "гра - це
вид діяльності в умовах ситуацій,
спрямованих на відтворення і засвоєння
суспільного досвіду, в якому складається
й удосконалюється самоврядування
поведінкою".[9; 370 с.]
1.2
Функції ігрової діяльності
Гра
- древнє досягнення культури. Вона існує
стільки, скільки існує суспільство. І
життя кожної окремої людини також
супроводжується грою. У наш час гра
стала не тільки самостійним видом
діяльності, але і універсальним її
інструментом практично у всіх сферах
суспільного життя: економіці, політиці,
управлінні, науці і, без сумніву, у сфері
освіти.
Основна
функція педагогічної діяльності полягає
не просто в передачі знань, а у створенні
проблемно-пізнавальних ситуацій та
управлінні процесом пізнавальної
діяльності учнів з урахуванням їх
індивідуальних особливостей.
У
людській практиці ігрова діяльність
виконує такі функції:
-
розважальну (це основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);
-
комунікативну (освоєння діалектики спілкування);
-
діагностичну (виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри);
-
ігротерапевтичну (подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності);
-
самореалізації (прояв здібностей і прихованих можливостей);
-
міжнаціональної комунікації (засвоєння єдиних для всіх людей соціокультурних цінностей);
-
соціалізації (включення в систему суспільних відносин);
-
естетична (насолода від гри).
Тут
слід додати, що, якщо ми звернемося до
досліджень Ф. Шиллера, то саме він
говорить про естетичну функцію гри. Для
нього гра - насолода, пов'язане зі свободою
від зовнішньої потреби проявом надлишку
життєвих сил. Він каже, що "предмет
спонукання до гри, представлений в
загальній схемі, може бути названий
живим образом". Вказівка на
естетичну функцію гри ми можемо зустріти
і у таких вчених, як Г. Спенсер і В. Вундт.
Якщо
ж ми говоримо про ігрову діяльність у
процесі навчання, то можна виділити
наступні функції.
Навчальна
функція заключається в розвитку пам'яті,
уваги, сприйнятті інформації, розвитку
загальнонавчальних умінь і навичок, а
також сприяє розвитку навичок володіння
іноземною мовою. Це означає, що гра - це
організоване заняття, що вимагає напруги
емоційних і розумових сил, а також уміння
прийняти рішення (що робити, що сказати,
як виграти і т.д.). Бажання вирішити ці
питання загострює розумову діяльність
учнів, тобто гра містить в собі багаті
навчальні можливості.
Виховна
функція заключається у вихованні такої
якості як поважне, гуманне ставлення
до партнера по грі; також розвивається
почуття взаємодопомоги і взаємопідтримки.
Учням вводяться фрази-кліше мовного
етикету для імпровізації мовного
звернення один до одного на іноземній
мові, що допомагає вихованню такої
якості, як ввічливість.
Розважальна
функція полягає у створенні сприятливої
атмосфери на уроці, перетворення
уроку у цікаву і незвичайну подію,
захоплюючу пригоду, а часом і в казковий
світ.
Комунікативна
функція заключається у створенні
атмосфери іншомовного спілкування,
об'єднанні колективу учнів, встановленні
нових емоційно-комунікативних відносин,
заснованих на взаємодії іноземною
мовою.
Релаксаційна
функція - зняття емоційної напруги,
викликаної навантаженням на нервову
систему при інтенсивному вивчені
іноземної мови.
Психологічна
функція складається з формування навичок
підготовки свого фізіологічного стану
для більш ефективної діяльності, а також
перебудови психіки для засвоєння великих
обсягів інформації. Тут же варто
відзначити, що здійснюється психологічний
тренінг і психокорекція різних проявів
особистості, що здійснюються в ігрових
моделях, які можуть бути наближені до
життєвих ситуацій (в цьому випадку мова
може йти про рольову гру).
Розвиваюча
функція направлена на гармонійний
розвиток особистісних якостей для
активізації резервних можливостей
особистості.
Місце
і роль ігрового методу в навчальному
процесі, поєднання елементів гри та
навчання багато у чому залежать від
розуміння учителем функцій і класифікацій
різного роду ігор.
1.3.
Індивідуально-психологічні особливості
дітей
Молодший
школяр - ще маленька людина, але вже дуже
складна, зі своїм внутрішнім світом, зі
своїми індивідуально-психологічними
особливостями.
Молодший
шкільний вік називають вершиною
дитинства. Дитина зберігає багато
дитячих якостей - легковажність,
наївність, погляд на дорослого знизу
вгору. Але він вже починає втрачати
дитячу безпосередність у поведінці, у
нього з'являється інша логіка мислення
[5; 120 с.].
Початкова
школа - найбільш відповідальний період
в житті людини. Саме у молодшому шкільному
віці починається цілеспрямоване навчання
і виховання, основним видом діяльності
дитини стає навчальна діяльність, яка
відіграє вирішальну роль у формуванні
і розвитку всіх його психічних властивостей
і якостей.
Навчання
для молодшого школяра - значуща діяльність.
У школі він набуває не тільки нові знання
та вміння, а й певний соціальний статус.
Змінюються інтереси, цінності дитини,
увесь уклад його життя.
У
цей період життя у всій її різноманітності,
яка не є ілюзорною і фантастичною, а
справжнісінькою, реальною, завжди нас
оточує - ось що збуджує його діяльність.
У цьому періоді дитина мало-помалу
залишає ілюзорний світ, в якому він жив
раніше. Дитина тяжіє до реального життя.
Він вже не містик і мрійник. Він - реаліст.
Учні
початкових класів нерідко мають
схильність поговорити: розповісти про
все, що читали, що бачили і чули в школі,
на прогулянці, по телевізору. При цьому
у них зазвичай виходить довге оповідання
з багатьма згадками, малозрозумілими
для стороннього. Їм самим така розповідь
приносить задоволення, для них безсумнівна
значущість всього, що відбувалося з
ними. [6; 120 с.]
Потреба
поділитися, знову оживити у свідомості
те, що було з ними недавно, може свідчити
про силу вражень - діти намагаються з
ними освоїтися. Все це - неповторні
внутрішні умови пристосовування до
навчання. У молодшому шкільному віці
гострота сприйняття, наявність необхідних
передумов словесного мислення,
спрямованість розумової активності на
те, щоб повторити, внутрішньо прийняти,
створюють найсприятливіші умови для
збагачення і розвитку психіки. [7; 170 с.]
В.В.
Зеньковський зазначає, що молодший
шкільний вік є класичним часом оформлення
моральних ідей і правил. Дитина типово
"слухняна" в ці роки, вона з цікавістю
і захопленням приймає в душі різні
правила і закони. Вона не здатна формувати
свої власні моральні ідеї і прагне саме
до того, щоб зрозуміти, що "потрібно"
робити [4; 320 с.].
Основною
діяльністю, яка забезпечує формування
психічних властивостей і якостей дитини
шкільного віку, є навчально-пізнавальна
діяльність. Причому найбільш інтенсивно
вона здійснює функцію розвитку особистості
тоді, коли тільки складається, тобто в
молодшому шкільному віці.
У
молодшому шкільному віці відбувається
значне розширення і поглиблення знань,
вдосконалюються вміння та навички
дитини. Цей процес прогресує і до III - IV
класів призводить до того, що у більшості
дітей виявляються як загальні, так і
спеціальні здібності до різних видів
діяльності. Загальні здібності виявляються
в швидкості придбання дитиною нових
знань, умінь і навичок, а спеціальні - у
глибині вивчення окремих шкільних
предметів, у спеціальних видах трудової
діяльності та у спілкуванні.
Так
само одним з найважливіших умов формування
дитини молодшого шкільного віку є творча
уява. Справжнє засвоєння будь-якого
навчального предмета неможливо без
активної діяльності уяви, без уміння
уявити, уявити те, про що пишеться в
підручнику, про що говорить учитель,
без уміння оперувати наочними образами.
На
своїх уроках в початкових класах я
активно впроваджую різні види
комунікативного напрямку (ігри на
аудіювання, діалогічні, монологічні)
та мовленнєві (фонетичні, лексичні,
граматичні, орфографічні, ігри з абеткою).
Вчитель постійно має шукати резерви
підвищення якості та ефективності
навчання іноземної мови. Використання
різних видів ігрової діяльності
призводить до посилення інтересу дітей
до вивчення англійської мови і відповідно
виробляє відповідальне ставлення до
вивчаємої мови. Різні форми комунікативного
підходу надихають учнів та допомагають
стати творчими особистостями. Дитячі
творчі проекти по вивченим темам
зближують дітей і дорослих, що і є
найголовнішим принципом ефективного
виховання.
Різноманітність
ігор, які ми можемо використовувати на
уроках англійської мови у початковій
школі - це діяльність, у якій дитина
спочатку емоційно, а потім інтелектуально
освоює всю систему людських відносин.
Вони комплексно впливають на інтелектуальну,
емоційну, вольову, комунікативну та
інші сторони підростаючої особистості.
Цінність гри як виховного засобу полягає
у тому, що вчитель через колектив впливає
на кожного з дітей. Організовуючи життя
дітей у грі, вчитель формує не тільки
ігрові відносини, а й реальні, закріплюючи
корисні звички в норми поведінки дітей
у різних умовах і поза грою - таким чином
при правильному керівництві дітьми гра
стає також і школою виховання.
Але
ігри не замінюють інші форми і види
роботи на уроці, а тільки доповнюють
їх, допомагають розвивати мовленнєву
компетенцію. Працюючи у школі з молодшими
школярами багато років я згідна з
видатними педагогами про ефективність
використання ігор у процесі навчання.
І це зрозуміло, адже під час гри повною
мірою, часом зовсім несподівано
виявляються здібності дитини. Як правило,
збагачений ігровими моментами навчально
– виховний процес активізує пізнавальні
можливості вихованців: гра захоплює,
викликає бажання взяти участь у ній і
одночасно знімає психологічну напругу,
що більшою чи меншою мірою супроводжує
будь-яке навчальне навантаження. Гра
визначає важливі перебудови і формування
нових якостей особи, саме в грі діти
засвоюють норми поведінки. Гра вчить,
змінює, виховує.
Таким
чином, можна стверджувати, що молодший
школяр - це "маленький дорослий",
у якого починаються формуватися
найважливіші процеси. І дуже важливо,
на наш погляд, щоб діти не відчували
велике навантаження шкільної програми,
а гра - здатна допомогти цьому. У формі
ігрової діяльності можна завжди легко
і швидко пояснити якийсь новий матеріал,
відпрацювати складні моменти, прикрасити
нудну рутинну щоденну навчання, і що
найголовніше, зацікавити дітей у вивченні
англійської мови з дитинства.
РОЗДІЛ
2
МЕТОДИКА
ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ПРОВЕДЕННЯ ІГОР НА УРОЦІ
ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У МОЛОДШИХ КЛАСАХ
2.1.
Вимоги до ігор
Місце
гри на уроці і відведений грі час залежать
від ряду факторів: підготовки учнів,
конкретних цілей і умов уроку і т.д.
Наприклад, якщо гра використовується
в якості тренувальної вправи при
первинному закріпленні матеріалу, то
їй можна відвести 15-20 хвилин уроку.
Надалі та ж гра може проводитися протягом
3-5 хвилин і служити своєрідним повторенням
вже пройденого матеріалу, а також
розрядкою на уроці.
При
використанні ігрового методу навчання
завдання вчителя полягає, перш за все,
в тому, щоб організувати пізнавальну
діяльність учнів, у процесі якої
розвивалися би їх здібності, особливо
творчі.
Ігри
можуть бути граматичні, лексичні,
фонетичні, орфографічні. Всі вони
сприяють формуванню мовленнєвих навичок.
Одна
і та ж гра може бути використана на
різних етапах уроку. Але все залежить
від конкретних умов роботи вчителя,
його темпераменту і творчих здібностей.
Тут слід зазначити, що при всій
привабливості та ефективності ігрового
методу необхідно дотримуватися почуття
міри, інакше гри втомлять учнів і втратять
свіжість емоційного впливу.
Успіх
використання ігор залежить від атмосфери
необхідного мовленнєвого спілкування,
яку вчитель створює в класі. Важливо,
щоб учні звикли до такого спілкування,
захопилися і стали разом з учителем
учасниками цього процесу. Досвід
переконує, що використання ігрового
методу навчання сприяє розвитку
пізнавальної активності учнів у вивченні
мови. Гра несе в собі чималий моральний
початок, бо робить працю (оволодіння
іноземною мовою) радісним, творчим і
колективним. Адже мета ігрового методу
навчання - сприяти розвитку мовленнєвих
навичок і умінь. Можливість проявляти
самостійність у вирішенні мовленнєвих
завдань, швидка реакція у спілкуванні,
максимальна мобілізація мовленнєвих
навичок - характерні якості мовленнєвого
вміння - можуть бути виявлені під час
проведення ігор.
Після
розуміння значення ігор випливають
такі вимоги до них:
Кожна
гра повинна давати вправи, корисні для
розумового розвитку дітей і їх виховання. У
грі обов'язково мають бути наявні
захоплюючі завдання, вирішення яких
потребує розумового зусилля, подолання
деяких труднощів.
Гра
повинна включати себе цікавість, гумор.
Захоплення грою мобілізує розумову
діяльність, полегшує виконання завдання.
Слід
враховувати також і те, що будь-яка гра
в навчальному процесі - методичний
прийом, що відноситься до групи активних
способів навчання практичному володінню
іноземною мовою. Впровадження цього
прийому у навчальний процес сприяє
досягненню цілей навчання діалогічного
і розширеного монологічного мовлення,
активізації розумової діяльності
школярів, формування у них навичок і
умінь самостійного вираження думки,
освіти і виховання учнів засобами
іноземної мови.
Гра
повинна стимулювати мотивацію навчання,
викликати у школярів інтерес і бажання
добре виконати завдання, її слід проводити
на основі ситуації, адекватної реальної
ситуації спілкування.
Гра
повинна бути прийнята всією групою.
Вона
неодмінно проводиться у доброзичливій,
творчій атмосфері.
Гра
викликає у школярів почуття задоволення,
радості. Чим вільніше почуває себе учень
у грі, тим ініціативніше він буде у
спілкуванні. Згодом у нього з'явиться
почуття впевненості в своїх силах.
Гра
організовується таким чином, щоб учні
могли в активному мовленнєвому спілкуванні
з максимальною ефективністю використовувати
відпрацьований мовленнєвий матеріал.
Вчитель
неодмінно сам вірить у гру, в її
ефективність. Тільки за цієї умови він
зможе домогтися гарних результатів.
В
іграх школярі опановують такі елементи
спілкування, як вміння розпочати бесіду,
підтримати її, перервати співбесідника,
у потрібний момент погодитися з його
думкою або спростувати його, вміння
цілеспрямовано слухати співрозмовника,
ставити уточнюючі питання і т.д.
Перш
ніж ввести даний прийом роботи в
навчальний процес, необхідно провести
підготовчу роботу. Не можна забувати
про те, що у молодших школярів немає
навичок не тільки іншомовного, але і
українськомовного спілкування на уроці.
Отже, щоб організувати спілкування у
рамках гри, необхідно сформувати ці
навички в реальних умовах навчального
процесу.
Для
цього можна використовувати такі
тренувальні вправи, які допоможуть
дітям навчитися взаємодіяти один з
одним на перших порах:
Вправи
на тренування учнів в умінні реагувати
на запропоновані твердження. Вони
покликані розвивати вміння вживати
фрази-кліше, еквівалентні українським
"Так", "Ні", "Хіба?", "Як
цікаво!" і т.д.
Неможливо
переоцінити значення традиційного
початку діалогу. Добре відпрацьований,
виразно пред'явлений початок діалогу,
що переходить з одного діалогу в інший,
підвищує впевненість мовців у своїх
силах і з самого початку налаштовує їх
на швидку і емоційну промову.
Вправи
на тренування школярів у складанні
мікродіалогів у парах, в рамках
запропонованої ситуації.
Учням
пропонується діалог-зразок, який є
основою для складання їх власного
діалогу. Робота над ним проводиться
поетапно: спочатку читаємо діалог за
ролями, звертаючи увагу дітей на репліки,
що підлягають засвоєнню; читаємо діалог
з метою відновити пропущені репліки;
інсценуємо діалог, відтворюючи репліки
за ролями; самостійно складаємо
аналогічний діалог, але в іншій ситуації. Складання
діалогів з опорою на ключові слова і
вирази в рамках запропонованої ситуації.
Ще
однією важливою вимогою при проведенні
різного роду ігор є використання всілякої
наочності.
Крім
того, вчитель повинен завжди пам'ятати
про таку елементарну вимогу, як
відповідність гри до віку дітей; також
потрібно бути впевненим, що інструкція
зрозуміла і засвоєна усіма, а учні готові
до здійснення ігрової діяльності.
Також
не варто забувати і про те, що обговорюючи
проведену гру, оцінюючи участь у ній
школярів, учителю варто виявити такт,
особливо при оцінці результатів гри.
Негативна оцінка діяльності її учасників
неминуче приведе до зниження активності.
Бажано почати обговорення результатів
гри з вдалих моментів і лише потім
перейти до недоліків.
2.2.
Класифікація ігор
Розглянувши
класифікацію функцій ігрової діяльності,
слід розглянути питання про класифікацію
безпосередньо самих ігор. Приступаючи
до розгляду даного питання, слід відразу
обмовитися, що в даний час в філософської,
психологічної, педагогічної та методичної
літератури немає її однозначної
класифікації. Спробуємо розібратися у
різноманітності поглядів на дану
проблему.
Говорячи
про класифікацію ігор необхідно
зауважити, що спроби класифікувати ігри
робилися ще в минулому столітті як
зарубіжними, так і вітчизняними
дослідниками, які займалися проблемою
ігрової діяльності. Наприклад, Ж. Піаже
виділяє три основні типи гри, які він
співвідносить з етапами розвитку дитини:
гри-вправи - перші ігри дитини, пов'язані
з загарбанням, діями з іграшками (перший
рік життя); символічні ігри - засновані
на наслідуванні світу дорослих за
допомогою особливої системи символів
(ранній дошкільний вік); гри з правилами,
які, по суті, є рольовими іграми [8; 400
с.].
Серед
російських психологів і педагогів уваги
заслуговують такі автори, як Н.П. Анікеєва,
М.Ф. Стронін, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн
і Д.Б. Ельконін.
Автором
ще однієї класифікації є психолог П.П.
Блонський, який виділяє наступні типи
ігор: уявні гри - маніпуляції імпульсивного
походження у немовлят, які не є власне
іграми; будівельні гри, в основі яких
лежить будівельне мистецтво дитини;
наслідувальні ігри, засновані на
наслідуванні дорослих; драматизації,
тобто ігри, в основі яких - драматичне
мистецтво дитини; рухливі ігри, в яких
величезну роль грає біг; інтелектуальні
ігри, засновані на активізації розумових
здібностей дитини. [3; 400 с.]
Н.П.
Аникеева пропонує таку класифікацію
ігор: гри-драматизації, засновані на
виконанні будь-якого сюжету, сценарій
якого не є жорстким каноном; гри-імпровізації,
де дійові особи знають основний сюжетний
стрижень гри, характер своєї ролі, а
сама гра розвивається у вигляді
імпровізації; ігри на подолання етапів,
коли визначаються етапи, на кожному з
яких виконується певне завдання
пізнавального характеру; ділові ігри,
в яких розігруються ситуації, побудовані
на виявленні функціональних зв'язків
і взаємин між різними рівнями управління
і організації. [1; 223 с.]
Відомий
психолог Л.С. Виготський дає психологічну
класифікацію ігор, виходячи з того, що
гра містить у собі дії, пов'язані з
діяльністю дитини: рухливі, які пов'язані
з виробленням вміння переміщати себе
у середовищі і орієнтуватися у ній;
будівельні, пов'язані з роботою над
матеріалом, вчать точності і вірності
рухів, виробляють цінні навички,
урізноманітнюють і множать наші реакції;
умовні, які виникають з чисто умовних
правил, пов'язаних з ними дій, і організують
вищі форми поведінки. [3; 400 с.]
Ще
одну не менш важливу класифікацію можна
представити у такий спосіб: мовленнєві
(фонетичні, лексичні, граматичні,
орфографічні, ігри з абеткою) та
комунікативні (ігри на аудіювання,
діалогічні, монологічні).
М.Ф.
Стронін, автор ряду книг, присвячених
навчальних ігор, які використовуються
у навчанні іноземних мов, виділяє два
види таких ігор:
1)
підготовчі, що сприяють формуванню
мовленнєвих навичок;
2)
творчі ігри, мета яких полягає у подальшому
розвитку мовленнєвих навичок і умінь.
[9; 370 с.]
За
видом діяльності ігри поділяються на:
фізичні (рухливі); інтелектуальні
(розумові); трудові; соціальні; психологічні.
За
характером педагогічного процесу
виділяються наступні групи ігор: 1)
навчальні, тренувальні, контролюючі,
узагальнюючі; 2) пізнавальні, виховні,
розвиваючі; 3) репродуктивні, продуктивні,
творчі; 4) комунікативні, діагностичні,
профорієнтаційні, психотехнічні.
За
характером ігрової методики гри можна
розділити на: предметні; сюжетні; рольові;
ділові; імітаційні; ігри-драматизації.
[2; 27 с.]
Специфіку
ігрового методу навчання у значній мірі
визначає ігрове середовище: розрізняють
ігри з предметами і без предметів,
кімнатні, на місцевості, та комп'ютерні,
а також з різними засобами пересування.
Підсумовуючи
вищесказане, можна зробити наступні
висновки:
У
сучасній філософській, психологічній,
педагогічній літературі немає однозначної
класифікації ігор. Існує безліч підходів
до проблеми класифікації ігор. Психологи
і педагоги по-різному розглядають
проблему. Перші дають їх загальну
класифікацію, виділяючи рухливі,
будівельні, інтелектуальні, умовні;
педагоги ж звертаються до дидактичних
ігор, розділяючи їх на мовленнєві і
комунікативні.
Зарубіжні
вчені пропонують свою класифікацію
навчальних ігор, основними з яких вони
вважають рольову гру і симуляцію. Під
симуляцією вони розуміють відтворення
життєвих ситуацій, що вимагають
обов'язкового вирішення проблем. Різні
види драматизації, імпровізації,
розігрування діалогів за ролями,
розігрування сценок є своєрідними
прийомами навчання іноземної мови, а
не видами рольової гри.
На
даний час методистами розроблено велику
кількість рольових ігор і варіантів їх
проведення, спрямованих на підвищення
мотивації до вивчення іноземної мови
і для удосконалення процесу навчання
іншомовного мовлення.
Гра
– явище багатофункціональне. У процесі
вивчення іноземної мови гра виконує
такі функції:
-
Навчальну;
-
Мотиваційну;
-
Моделюючу;
-
Коригуючу;
-
Інформаційну;
-
Стимулюючу;
-
Формуючу;
-
Виховну.
Ігри
є надзвичайно різноманітні за змістом,
характером, організацією. В процесі
роботи зрозуміла, що ефективно
використовувати ігри можна, здійснивши
їх класифікацію.Тому мною була розроблена
така технологія використання
ігор.(Дивись Додаток1)
ВИСНОВКИ
Таким
чином молодший шкільний вік несе в собі
великі можливості у пізнанні навколишнього
світу, у тому числі і засобами англійської
мови. Плідним ґрунтом для цього є
пізнавальна діяльність, що реалізується
в іграх, у повній мірі відповідають
віковим особливостям дітей молодшого
шкільного віку.
Гра
- це діяльність, у якій дитина спочатку
емоційно, а потім інтелектуально освоює
всю систему людських відносин. Вони
комплексно впливають на інтелектуальну,
емоційну, вольову, комунікативну та
інші сторони підростаючої особистості.
Різноманітність
ігор, які ми можемо використовувати на
уроках англійської мови у початковій
школі, величезна.
Цінність
гри як виховного засобу полягає у тому,
що педагог через колектив впливає на
кожного з дітей. Організовуючи життя
дітей у грі, вихователь формує не тільки
ігрові відносини, а й реальні, закріплюючи
корисні звички в норми поведінки дітей
у різних умовах і поза грою - таким чином
при правильному керівництві дітьми гра
стає школою виховання.
У
ході написання курсової роботи ми
докладно вивчили проблему використання
ігрової діяльності на уроках англійської
мови у молодшому шкільному віці, виявили
її позитивний вплив на засвоєння,
відпрацювання і повторення навчального
матеріалу. Розглянули різні вимоги до
ігор, виявили необхідність урахування
віку дітей, їх інтересів, а також
правильність підходу щодо залучення
кожної дитини в гру.
Крім
того, ми розглянули різні види класифікацій,
і переконалися на практиці, що існує
величезна кількість різноманітних ігор
та ігрових методик, яких часом важко
класифікувати за однією ознакою. З
точки зору організації словесного
матеріалу гра не що інше, як мовленнєва
вправа.
Гру
так само розглядають як ситуативно-варіативної
вправу, де створюється можливість для
багаторазового повторення мовленнєвого
зразка в умовах, максимально наближених
до реального мовленнєвого спілкування
з властивими йому ознаками - емоційністю,
спонтанністю, цілеспрямованістю
мовленнєвого впливу.
Ігри
сприяють виконанню важливих методичних
завдань: створенню психологічної
готовності дітей до мовленнєвого
спілкування; забезпеченню природної
необхідності багаторазового повторення
ними мовленнєвого матеріалу; тренуванню
учнів у виборі потрібного мовленнєвого
варіанту, що є підготовкою до ситуативної
спонтанності мови взагалі.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.
Навчальна програмах з іноземних мов
для загальноосвітніх навчальних закладів
і спеціалізованих шкіл із поглибленим
вивченням іноземних мов 1-4 класів.Наказ
МОН України від 05.08.2016 № 948 «Про затвердження
змін до навчальних програм для 1-4-х
класів загальноосвітніх навчальних
закладів»
2. Аникеева
Н.П. Психологический климат в коллективе
[Текст]: научное издание / Н.П. Аникеева.
- М.: Просвещение, 1989. - 223 с.
3.
Бочарова Л.П. Игры на уроках английского
языка на начальной и средней ступени
обучения // Иностранные языки в школе.
№ 3 [Текст] / - 1996 - 27 с.
4.
Выготский, Л.Н. Воображение и творчество
в дошкольном возрасте [Текст] / Л.Н.
Выготский - СПб.: Союз, 1997. - 400 с.
5.
Зеньковский В.В. Проблемы воспитания в
свете христианской антропологии [Текст]
/ В.В. Зеньковский - Клин: Фонд "Христианская
жизнь", 2002 - 200 с.
6.
Кулагина И.Ю. Возрастная психология
(Развитие ребенка от рождения до 17 лет):
Учебное пособие.4-е изд. [Текст] / И.Ю.
Кулагина - М.: Изд-во Ун-та Российской
академии образования, 1996 - 120 с.
7.
Лейтес Н.С. Возрастной подход к проблеме
детской одаренности [Текст] / Н.С. Лейтес
// Основные современные концепции
творчества и одаренности. - М.: Просвещение,
1997 - 120 с.
8.
Лейтес Н.С. Широта одаренности, призвание,
судьба [Текст]: [Исслед. сов. психолога
Б.М. Теплова (1896-1965 гг.) по пробл. способностей
и одаренности] / Н.С. Лейтес // Вопр.
психологии. - М.: Просвещение, 1996 - 170 с.
9.
Пиаже Ж. Вопросы психологии [Текст]/ Ж.
Пиаже - М.: Педагогика,1988-400 с.
10.
Стронин М.Ф. Обучающие игры на уроке
английского языка [Текст] / М.Ф. Стронин
- М.: Просвещение, 1984 - 370 с.
11.
Ушинский К.Д. Педагогические сочинения:
В 6 т. Т.1 [Текст] // Сост. С.Ф. Егоров. / К.Д.
Ушинский - М.: Педагогика, 1998 - 640с.
Додаток
1
КЛАСИФІКАЦІЯ
ІГОР
дітей
молодшого шкільного віку
Відповідно до мети
:
Ігри,спрямовані
на оволодіння усного продукування
(монологічне
мовлення)
Ігри,спрямовані
на оволодіння усної взаємодії
(діалогічне
мовлення)
За
використанням матеріалу :
фонетичні
лексичні
граматичні
За
тривалістю проведення гри :
разова
періодична
систематична
За
кількісним складом учнів :
індивідуальна
парна
групова
Пізнавальні
:
ігри-знайомства
ігри-спроби
ігри-інсценування
Відповідно
до способу підготовки ігри
бувають:
імпровізовані
завчасна
підготовка
За
функціями :
навчальні
комунікативні
розвиваючи
виховні
Комментариев нет:
Отправить комментарий